Архив

Tag Archives: Україна

Сергей Озёрный в УкраинеДуже жалкую. Мені здається, що цьому гаслу дотримуюся тільки я.

Дуже жалкую. Мені здається, що цьому гаслу дотримуюся тільки я.Неважливо. Вид на Київ з вікна моєї квартири компенсує все дрібні і безглузді деталі.

Неважливо. Вид на Київ з вікна моєї квартири компенсує все дрібні і безглузді деталі.Звичайно, ввечері Київ ще більш крутий і неймовірний.

Звичайно, ввечері Київ ще більш крутий і неймовірний.Всі головні і все головне є в цій фотографії.

Всі головні і все головне є в цій фотографії.Повечеряти і спати. Папі завтра працювати.

Повечеряти і спати. Папі завтра працювати.На добраніч!

Наведался по архиважным архитектурным делам в Одессу. Ооочень хорошо там, да и вообще – в Украине, только на стройплощадке жарковато.

Майка с тризубом добавляет крепости духа, кроме того, как иначе литвину в Одессе засвидетельствовать, что Крым Украинский.

Сергей Озёрный - Крым УкраинскийУкраина – моя земля! Ну и Крым виден там, на картинке.

Украина – моя земля! Ну и Крым виден там, на картинке.Одна тысяча сто пятьдесят километров за 12 часов, легко. Да, в Беларуси я скоростной режим, как правило, соблюдаю. Но, в Украине очень многие быстро ездят. Меня, со скромными крейсерскими 140 – 150 км/ч каждые пять-десять минут настойчиво просили (дальним светом) покинуть крайнюю левую полосу движения.

Ще не вмерла України і слава, і воля, якщо Озерного вона шанує і вітає.

Ларыса з Закарпацця піша:

Доброго вечора, Сергію

ми з чоловіком зацікавились вашим зрубом «ЗаГаГуЛиНа» і цікавить вартість проекту, тобто повний пакет проектної документації.

дякую,

з повагою

Лариса ********

Зацікавились зрубом ЗаГаГуЛиНаДарагая Ларыса!

Вялікi дзякуй за ваш ліст і цікавасць да маіх праектау. Сітуацыя ідзе прыкладна так — усе мае праекты аўтарскія і індывідуальныя. Кожны праект у адзіным экзэмпляры і не падлягае для капіявання.

Таму, прадаць або даць згоду на капіраванне праекта я не маю ніякай магчымасці. З іншага боку, усе мы ведаем колькі копій зроблена з вядомых твораў мастацтва. Забараніць вам я таксама не магу.

Звярніце ўвагу на наступнае, ёсць вельмі вялікая розніца паміж копіяй і арыгіналам, паміж людзьмі, якія валодаюць копіямі або арыгіналамі твораў мастацтва.

Чытач Уладзімір даслаў фатаграфіі музея народнай архітэктуры ў Кіеве:

Чытач Уладзімір даслаў фатаграфіі музея народнай архітэктуры ў Кіеве: А в цьому листі привіт з України. Українські дівчата під квітучою калиною біля української хати. Музей народної архітектури у Києві.

А в цьому листі привіт з України. Українські дівчата під квітучою калиною біля української хати. Музей народної архітектури у Києві. Стары млын

Стары млын. Музей народної архітектури у Києві. Некалькі старых млыноў розных канструкцый

Некалькі старых млыноў розных канструкцый. Музей народної архітектури у Києві. Старадаўні ўкраінскі зруб

Старадаўні ўкраінскі зруб. Музей народної архітектури у Києві.Яшчэ

Старадаўні ўкраінскі зруб. Музей народної архітектури у Києві.Гарышча старадаўняга ўкраінскага жылля

Гарышча старадаўняга ўкраінскага жылля. Музей народної архітектури у Києві. Фатаграфіі з «Українські дівчата під квітучою калиною біля української хати» я ўсё ж публікаваць не стаў, гэта асабістае.

Уладзімір, вялікі дзякуй за ліст.

Дивлюсь я на небо — та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, Боже, ти крила не дав?
Я б землю покинув и в небо злітав,
Далеко за хмари, подальше від світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
И ласки у сонця и зірок прохать
И в світі іх яснім себе покохать.
Бо долі ще з-малку кажусь я нелюбий!
Я наймит у неі, хлопцюга приблудний,
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хиба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюсь я лихом и щастя не знаю
И гірко без долі свій вік коротаю.
И в світі гірко, а як стане ще гірше…
Я очі на небо, — и мені веселійше,
И в думках забуду, що я сирота,
И думка далеко, високо літа!
Дайте ж мені криля, орлиниі криля:
Я землю покину, на небо полину
И в хмарах від світу на віки утону.

Дивлюсь я на небо — та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю? Чому мені, Боже, ти крила не дав? Я б землю покинув и в небо злітав, Далеко за хмари, подальше від світу, Шукать собі долі, на горе привіту И ласки у сонця и зірок прохать И в світі іх яснім себе покохать. Бо долі ще з-малку кажусь я нелюбий! Я наймит у неі, хлопцюга приблудний, Чужий я у долі, чужий у людей! Хиба ж хто кохає нерідних дітей? Кохаюсь я лихом и щастя не знаю И гірко без долі свій вік коротаю. И в світі гірко, а як стане ще гірше… Я очі на небо, — и мені веселійше, И в думках забуду, що я сирота, И думка далеко, високо літа! Дайте ж мені криля, орлиниі криля: Я землю покину, на небо полину И в хмарах від світу на віки утону.Под небом голубым,
Есть Ленин голубой.

Под небом голубым, есть Ленин голубойБеларусам і ўкраінцам даўно пара пераходзіць на лацінку.

Вось напрыклад ўкраінская Лацінка:

Dyvliusia na nebo taj dumku hadaju,
Čomu ja ne sokil, čomu ne litaju?
Čomu mini Bože ty kryla ne dav,
Jab zemliu pokynuv i v nebo zlitav!
Daleko z za chmary, podalše vid sjvitu
Šukaty sy doli na hore pryvitu,
I laski u soncia u zirok prosyty
I v sjvitli ich jasnim sebe poliubyty.
Bo doli šče z milu kažu-sj ja neliubyj,
Ja najmyt u neji chlopciuha prybludnyj;
Čužyj ja u doli čužyj u liudej,
Chyba kto kohaje neridnych ditej?
Kochaju sia lychom i ščastia neznaju
I hirko bez doli svij vik korotaju;
I v horiu zpiznav ja, ščo tyljko odna
Dalekoje nebo – moja storona.
I na sjviti hirko! – jak stane šče hirše,
Ja očy na nebo, mini veselijše,
I v dumkach zabudu , ščo ja syrota
I dumka daleko vid sjvita lita! –
Tak, dajtež my krylia,
Ja zemliu pokynu I na novosilia
Orlom bystrokrylym u nebo poljnu
I v chmarach vid sjvita na vik utonu!

Так, дорага, цяжка, доўга, але — трэба.